Брат, я тебе расскажу историю, которая страшнее любого заклада в моей жизни. Случилось это давным-давно, когда я решительно дуплил марихуану и обнаружил в себе талант для чемпионского паркура. Просто представь, какой это балдёж – кусок ручника в одной руке, а в другой – мастерски преодолевать препятствия, словно свежий ветер во рту.
Когда я впервые пришел на тренировку, не знал, чего ожидать. Скрытый в тени высоких зданий парк нашего города привлекал смелых паркуристов всего округи. Я втыкал на каждом шагу, наблюдая, как эти ребята молодежи с легкостью прыгают с одной стены на другую, будто гравитацию можно просто выключить.
Но я не хотел просто страшиться и восхищаться. Я хотел стать лучшим, развить свои способности и бросить вызов этим богам паркура. Я решил пойти до конца, попутно дупляя свежие запасы ручника.
Каждое утро я отправлялся на тренировку, с тонким запахом марихуаны, который бродил возле меня. Парни из команды поначалу не принимали меня всерьез – новичок с закладками был чужим явлением для их закрытого сообщества.
| Парень 1: |
Смотри на этого наркомана, он дупит еще больше, чем мы! |
| Парень 2: |
Да уж, он точно балдеет от данного занятия. Но не думаю, что он продержится долго. |
| Я: |
Вы что, парни? Я всю свою жизнь ищу такого рода приключений, и, Бог мой, я собираюсь преуспеть! |
Мои тренировки становились все более интенсивными, и я постепенно осознавал, что влюблен в паркур. Ни одна закладка не могла приравняться к тому ощущению, когда ты мчишься по воздуху, словно птица в пролете. Мне было безразлично, что некоторые считали меня просто наркоманом, ведь я чувствовал, что обрел свое призвание.
«На этом пути есть своя философия, брат. Ты можешь просто прыгать, но можешь иллюзорно лететь.»
Вскоре настал момент, когда я собрался покорить свою первую настоящую трассу. Это было испытание на мою физическую и моральную выносливость. Закладки и ручники были сделаны по ушам, чтобы я закрепился на своем пути к вершине.
Трасса была сложной, но я был готов. Тоннели, барьеры, высотные здания – все это превращалось в мою собственную арену. Каждое движение было точным и грациозным. Я давал передышку своим конечностям, но мои мысли уже были на следующем препятствии.
Я чувствовал в себе силу, которая не давала покоя моим костям. Я был в трансе, словно погружен в мир своих движений. Люди, стоящие на земле, бывали настолько ошеломлены моей грацией, что не могли не балдеть, наблюдая за моими прыжками и трюками, исполняемыми в воздухе.
Но настоящая причина моего успеха была не только в марихуане или в моем особенном таланте. Это была энергия команды, парк, который стал моей второй семьей. Они помогли мне преодолеть все трудности, которые стояли на моем пути.
«Ты можешь быть самим собой, брат, и не забывай, что границы существуют только в голове.»
С годами мои трюки становились все сложнее и опаснее. Я курил все больше ручников и закладок, чтобы удержаться на вершине своего пути. Боль и страх уже не мешали мне – они стимулировали еще больше.
Но, как и в любой другой истории, наступил момент, когда я осознал, что тело уже не может выдерживать такие нагрузки. Последний приход закладок оказался слишком сильным, и я потерял контроль над своим телом. Мои кости уже не могут выдержать паркур, а голова больше не стремится к экстремальным ощущениям. Но я не сожалею о своем прошлом.
Помните, друзья молодежи, что у вас есть выбор. Мечта может стать реальностью, но не за счет ваших здоровья или безопасности. Я вам говорю – не связывайтесь с этим подпольным миром наркотиков и экстремальных видов спорта, если не готовы уплатить высокую цену.
Сейчас я всего лишь воспоминание о прошлом, но эти воспоминания всегда будут со мной. Они напоминают мне о стремлении к высотам и о том, что я по-настоящему жил.
Але, народ, шо я вам буду розповідати! Відбулось в моєму житті таємне пригода, про яку давно мріяв, але ніколи не гадав, що зможу це зробити. Вийшло так, що я купила кетамін і вирішила поїхати в Дубаї трохи покататись на хвилях екстазу. Маю вам сказати, цей досвід був неймовірним і зашкалюючим!
Щоб все почалося, я заклала кет на одній з великих вечірок у місті. Коли з'явився знайомий ділер, в мене вже були готові диски екстазу, які я замовила заздалегідь. Очікування були неймовірними, і я не могла дочекатися, коли зможу відчути галюциногенну силу цих таблеток.
Отже, минула ніч нашого веселощів, і настала пора розпочинати кутити та сидіти бездельничати на пляжі Дубаю. Взяла з собою передатчик, щоб підтримувати зв'язок з друзями в телеграммі. Все було зумовлено тим, що я не хотіла бути зовсім сама у цьому шаленому пригоді.
Я включаю музику на своєму телефоні і починаю розмову зі своїми транками. Ми обговорюємо, які ми розумні і яскраві, коли знаходимося на хімічному хмелі. Втім, відразу після цієї розмови я вирішую, що ми просто уявляємо цю розумність і насправді просто виглядаємо як придурки, які прагнуть забути про реальний світ.
Я відходжу у власний світ і відчуваю, як екстаз починає діяти. Мої почуття проявляються у всій своїй величі. Колірні схеми починають змінюватися, а звуки набувають нового сенсу. Мені здається, що я стаю майже невидимою, як гострий лезо.
Я продовжую отримувати нові повідомлення в телеграмі від моїх друзів. Вони запитують, як у мене справи, і я можу лише засміятися над цим питанням. Насправді, у мене жодних справ - я просто хочу насолоджуватися своїм психоактивним пляшечком насолоди.
Я вирішую вийти на вулицю і прогулятися вздовж пляжу. Мої сенсори заповнюються екстазом, і мені здається, що я можу літати. Таке відчуття неймовірно веселе, і я хочу випробувати на собі кожен момент цього плавного переливання кольорів та звуків.
Потягнувшись за шортиками, я відчуваю на руках пісок, який нагадує мені про вічний рух часу. І хоча цей момент може здатися незначним, для мене він має велике значення. Він нагадує мені, що я тут і зараз, а не вперед, або назад в часі.
Мій світ стає все більш ілюзорним, коли я поглядаю на хмари, що утворюються в голові. Я споглядаю на них, як на фарбу, яка поступово тече моїми венами. Це єдиний спосіб знову з'єднатися з реальним світом і відчути себе присутнім у реальності.
Мої друзі продовжують висилати мені тисячі повідомлень в телеграмі, але вони мабуть не розуміють, що я їх навіть не читаю. Вони просто не можуть розібратися, що головне, що зараз відбувається у моїй голові, це якісь інші, зовсім нереальні речі.
Нарешті, коли ефект галлюциногенів затихає, я повертаюся до реальності і реалізовую, що я в Дубаї. Мій досвід був незабутнім, і я відчуваю, що стала трохи мудрішою, але чи варто було за це так дорого платити?
В загальному, як наркоман комік, варто сказати, що цей досвід з кетаміном в Дубаї залишиться зі мною назавжди. І хоча, можливо, я не раджу всім спробувати галлюциногени, але він точно вартий уваги для тих, хто хоче дізнатися більше про себе та свої можливості.